Ч2 ст 194 уголовного кодекса украины

Уголовный кодекс Украины (УК Украины) с комментариями к статьям

ГОРЯЧАЯ ЛИНИЯ БЕСПЛАТНОЙ ЮРИДИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ (495) 662-98-20: 441

Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

1. Умышленное уничтожение или повреждение чужого имущества, причинившему ущерб в крупных размерах, — наказывается штрафом до ‘пятидесяти необлагаемых минимумов доходов граждан или общественным работами на срок от ста двадцати до двухсот сорока часов, либо исправительнымы работами на срок до двух лет, или ограничением свободы на срок до трех лет, или лишение свободы на тот же срок.

2. Так же деяние, совершенное путем поджога, взрыва или иным общеопасным способом, или причинившему имущественный ущерб в особо крупных размерах, или повлекло гибель людей или иные тяжкие последствия, — наказывается лишение свободы на срок от трех до десяти лет.

1. Основным непосредственным объект объектом преступления является право собственности. Дополнительным факультативным в ‘объектом могут выступать общественный порядок, экологическая безопасность, жизнь и здоровье’ я человека.

2. Предметом преступления может быть любое имущество как Движимое, так и недвижимое, кроме отдельных его видов, уничтожение или повреждение которых предусмотрено УК как специальный вид уничтожения или повреждения имущества. То есть, когда такой вид имущества является признаком второго самостоятельного состава преступления либо уничтожения или повреждения имущества является способом совершения более тяжкого преступления (к примеру, статьи 113, 1941, 252, 258, 292, 298, 338, 347, 352, 357, 360, 378, 399, 411). Понятие » имущество » в диспозиции ст. 194 имеет несколько другое значение, чем в диспозициях статей 185 — 187, 189 — 191. Об особенностях имущества как предмета преступления, предусмотренном статьями 194 — 196 см.. комментарий, Изложенный в общих положениях к этому разделу.

Во многих случаях за уничтожение (разрушение), повреждения (порчи) определенных видов имущества предусмотрена административная ответственность (Это имеет место, в частности, в случаях, предусмотренных статьями 461, 56, 57, 61, 65, 651, 66, 72, 1032, 109, 111, 114, 115, 1162, 117, 139 Кодекса Украины об административных правонарушениях от 7 Декабрь 1984 г.), часто создает трудности в правовой оценке содеянного. В условиях конкуренции в. 194 и соответствующей нормы Кодекса Украины об административных правонарушениях от 7 декабря 1984 г., которая предусматривает ответственность за Умышленное уничтожение (разрушение), повреждения (порчи) имущества, следует руководствоваться правилом, закрепленными в ч. 2 ст. 9 Кодекса Украины об административных правонарушениях от 7 декабря 1984

Предметом уничтожения или повреждения в преступлении, предусмотренном ст. 194, может быть только чужое имущество. О понятии чужого имущества см.. комментарий, Изложенный в общих положениях к этому разделу. Для квалификации деяния по ст. 194 не имеет значения, кому именно и по праву любой формы собственности (гос, коллективной, частной и т.д.) принадлежит имущество, которое является предметом уничтожения или повреждения. Уничтожение или повреждение собственного имущества, в т.ч. имущества, которое является общей собственностью виновного и других лиц, а не образует состава данного преступления.

Уничтожение или повреждение лицом имущества, было предметом совершенного похищения, квалифицируется только как похищение. Квалификация действий виновного по совокупности преступлений, заключающихся в похищение имущества и преступлений, Которые заключаются в его умышленно уничтожении или повреждении, возможна только в случае их реальной совокупности (например, это может иметь место в случае, когда уничтожение или повреждение имущества является способом приготовления к его Похищение, или когда похищение имущества сопровождается уничтожением или повреждением имущества, которое является частью того имущества, похищается).

3. Объ объективная сторона преступления характеризуется общественно опасными действиями, Которые заключаются в уничтожении или повреждении имущества, последствиями в виде вреда в крупных размерах и причинной н ‘связью между Указанными действиями и последствиями.

Уничтожение или повреждение чужого имущества могут быть осуществлены в любой способ (Разбиение, разламывания или разрезания вещи на части, воздействие на вещь водой или воздухом, полное или частичное растворение ее в воде или других жидкостях и др.). Умышленное уничтожение или повреждение имущества путем поджога, взрыва или иным общеопасным способом образует квалифицированный состав этого преступления и требует квалификации по ч. 2 ст. 194. Использование имущества по назначению, что привело к прекращению его существования (например, сжигания топлива), быть не может рассматриваться как способ его уничтожения или повреждения, а потом НЕ образует состава рассматриваемого преступления. При наличии для этого оснований Указанные действия могут рассматриваться как присвоение или Растрата такого имущества.

Если уничтожение или повреждение имущества является признаком второго преступления, то такие действия, по общему правилу, квалифицируются по статье, предусматривающей ответственность за это преступление. Дополнительно квалифициров НЕ учтены в статье, предусматривающей ответственность за такой грех. Такой (по ч. 2 ст. 355 и ч. 2 ст. 194), например, должна быть правовая оценка действий, Которые выразились в принуждении к выполнению или невыполнение гражданско-правовых обязательства ‘язань, совмещенному с повреждением или уничтожением имущества путем взрыва, поджога или иным общеопасным способом.

терминологическая конструкция » уничтожение или повреждение » предусматривает как совершение определенного рода действия, так и наступления соответствующих общественно опасных последствий. При этом последствия Имеют главное значение, так как именно с ними закон эт ‘связывает момент окончания преступления.

Уничтожение имущества — это Доведение имущества в полной непригодности для его целевого назначения. Вследствие уничтожения имущество перестает существовать или полностью теряет свою ценность.

повреждение имущества признается ухудшение качества, уменьшение ценности вещи или Доведение вещи на время в непригодное по целевому назначению состояние.

В случаях, когда для решения вопроса о том, потеряно в результате совершенного деяния возможность использования имущества по целевому назначению или насколько уменьшилась его ценность, нужны специальные знания, необходимо назначать соответствующую экспертизу.

По своей конструкции состав преступления, предусмотренны в. 194, является материальным. Обязанность ‘обязательным признаками его объект Объективной стороны является причинение этим действием большой вред и причинная связь «связь между деянием и причиненным вредом.

Жаль в больших размерах — признак, по умышленно уничтожения или повреждения имущества ранее была оценочной и определялась в каждом конкретном случае с учетом всех обстоятельств дела (стоимости имущества, объема, количества предметов, значимости его для владельца, материального положения потерпевшего и т.п.). После внесения Законом N 270-VI от 15 апреля 2008 изменений в пункт 3 примечания к ст. 185 содержание этого признака определено законодательно — Вред в крупном размере в составе умышленно уничтожения или повреждения имущества может быть признана тогда, когда этим преступлением Вызвано материальный ущерб на сумму, в двести ‘пятьдесят и более раз превышает Необлагаемый минимум доходов граждан.

Определение размера ущерба уничтоженного или поврежденного имущества отдельных видов осуществляется по таксам, установленным соответствующей нормативно-правовыми актами. В отдельных случаях размер ущерба может быть определен путем проведения соответствующей экспертизы. При определении размера ущерба учитываются только реальные материальные убытки. Упущенная выгода во внимание приниматься не должна.

В отличие от преступления, предусмотренном ст. 194, Умышленное уничтожение или повреждение отдельных Специальных видов имущества образует состав соответствующего преступления независимо от размера причиненного такими действиями вреда (например, это касается государственно Флага Украины и Государственному Герба Украины (ст. 338), официальных документов, штампов и печатей (ст. 357), имущества должностного лица или гражданина, исполняющего общественный обязанности ‘связь, судьи, народного заседателей, присяжного, защитника, представителя лица и их близких родственников (статьи 352, 378, 399), военного имущества (ст. 411).

Это преступление является оконченным с момента, когда чужое имущество повреждено или уничтожено и вред от этого большая.

4. Сб ‘объектом преступления может быть вменяемое лицо, достигшее 16-летнего (ч. 1 ст. 194) или 14-летнего (ч. 2 ст. 194) возраста.

5. Сб «объективная сторона преступления характеризуется прямым или косвенным умыслом. При этом сознанием виновного охватывается тот факт, что в результате его действий владельцу имущества причиняется большой вред.

В случае уничтожения или повреждения имущества общеопасным способом виновный предвидело, что он наносит или может нанести физический вред людям, а так же уничтожить или повредить имущество других физических или юридических лиц, кроме имущества, на которое совершается посягательство, или может и должен это предвидеть.

отношении таких последствий, как гибель людей или иные тяжкие последствия, психическое отношение виновного лица характеризуется неосторожной формой вины. В тех случаях, когда в результате умышленно уничтожения или повреждение чужого имущества путем поджога, взрыва или иным общеопасным способом потерпевшему по неосторожности был причинен смерть совершенное следует квалифициров только по ч. 2 ст. 194. Если же виновный предвидело и желал или сознательно допускало наступление ЭТИХ последствий, его действия Должны квалифицироваться по совокупности преступлений, предусмотренных ч. 2 ст. 194 и соответствующей части ст. 115.

Мотив и цель является обязательным ‘обязательным признаками этого преступления, но их установка является важным в плане отграничения его от других преступлений, совершение которых может сопровождаться уничтожением или повреждением чужого имущества. Это, в частности, касается таких преступлений, как диверсия (ст. 113), вымогательство (ст. 189), террористических акт (ст. 258), массовые беспорядки (ст. 294).

Если виновный уничтожает или повреждает специальный вид имущества, ответственность за уничтожение или повреждение которого предусмотрена Отдельной статьей УК, Считая при этом, что он посягает на имущество НЕ специального вида, его действия следует квалифициров статьям 15 и 194). Если же виновный Считает, что им уничтожается или повреждается имущество специального вида, находящегося под специальной охраной уголовного закона, а на самом деле оно таковым НЕ является, ответственность наступает за покушение на уничтожение или повреждение специального вида чужого имущества.

6. Квалифицирующими признаками умышленно уничтожения или повреждения имущества являются: 1) совершение его путем поджога, взрыва или иным общеопасным способом 2) причинение имущественного ущерба в особо крупных размерах; 3) причинения гибели людей или вторым тяжелым последствиям.

О понятии поджог и взрыв см.. комментарий к ст. 113.

Умышленным уничтожением или повреждением имущества путем поджога является уничтожение или повреждение этого имущества огнем в случаях, когда создается угроза жизни или здоровью ‘ю людей или угроза причинения значительного материального ущерба (если такой поджог является общеопасным). Поэтому Умышленное уничтожение или повреждение имущества огнем НЕ создавал такой угрозы (Например, сожжения в печи), быть не может рассматриваться как квалифицирующими это преступление признак и влечет ответственность по ч. 1 ст. 194.

Если в результате поджога или действий, направленных на его совершение, имущество не было уничтожено или повреждено по причинам, не зависящим от воли виновного, совершенное должно рассматриваться как покушение на уничтожение или повреждение имущества путем поджога.

Во иным общеопасным способом понимается любой другой, кроме поджога и взрыва, способ уничтожения или повреждения имущества, в результате которого создается опасность жизни или здоровью ‘ю многих людей, причинения вреда многим материальным в’ объектам и т.д. (Затопление, помещение в воду провода высоковольтной линии электропередач, применения сильнодействующего яда для отравления домашних животных, загрязнение парка, пляжа или иной местности опасными отходами, организация катастрофы и т.п.). Загальнонебезпечнисть способа уничтожения или повреждения имущества определяется с учетом факта создания опасности для жизни или здоровья «я граждан, свойств имущества, которому причиняется вред, средств уничтожения или повреждения, места совершения деяния.

согласовании пункта 4 примечания к ст. 185 имущественный вред в особо крупных размерах в составе умышленно уничтожения или повреждения имущества имеет место в случае, когда такими действиями причинен материальный ущерб на сумму, которая в шестьсот и более раз превышает Необлагаемый минимум доходов граждан.

К умышленно уничтожения или повреждения имущества, повлекшее гибель людей, относятся случаи совершения такого деяния, в результате которого наступила смерть двух или более лиц.

Под иными тяжкими последствиями следует понимать, в частности, смерть одного человека, причинение тяжких телесных повреждений одному или нескольким лицам, Оставление людей без жилья или средств к существованию, вывода из строя полностью или на длительный время принципиальных сооружений, техники, длительное прекращение или дезорганизации работы предприятия, учреждения, организации и т.п.. Вопрос о том, что следует понимать под другими тяжелыми последствиями, решается в каждом конкретном случае по конкретным обстоятельствам дела.

Поскольку такое понятие, как » тяжкие последствия «, применяется во многих основных и в квалифицированных составах преступлений, то при квалификации преступления по ст. 194 следует тщательно исследовать вопрос об отграничении этого преступления от других, смежных с ним по признакам объект Объективной стороны, и о необходимости квалификации по совокупности.

7. Умышленное уничтожение или повреждение чужого имущества, сопряженного с похищения, когда уничтожение или повреждение имущества, например, является способом приготовления к похищение второго (повреждаются двери или стена помещения, разбивается стекло автомобиля, повреждаются средства системы сигнализации), или осуществляется с целью обезвредить доказательства совершенного похищения, следует квалифициров преступление против собственности (в зависимости от способа) и преступление, предусмотренное ст. 194. Если же лицо уничтожает ранее похищенное им имущество, эти действия квалифицируются только как похищение, поскольку на момент уничтожения такого имущества она, хотя и незаконно, но уже осуществляет владение им.

Совершение этого действия в процессе вымогательства охватывается соответствующей части ст. 189. Дополнительной квалификации по ч. 2 ст. 194 оно нуждается только в случае, когда уничтожение или повреждение имущества было осуществлено путем поджога, взрыва или иным общеопасным способом.

8. Умышленное уничтожение или повреждение чужого имущества без отягчающ событий (Ч. 1 ст. 194), совершенное при превышение власти или служебных полномочий, квалифицируется по соответствующей части ст. 365 и дополнительной квалификации по ст. 194 не просит.

Постановление Пленума Верховного Суда Украины N 4 от 2 июля 1976 » В вопросах, Возникший в судебной практике по делам об уничтожении и повреждение державного и коллективного имущества путем поджога или вследствие нарушения правил пожарной безопасности » (пункты 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13).

Постановление Пленума Верховного Суда Украины N 8 от 26 июня 1992 » О применении судами законодательства, предусматривающей ответственность за посягательство на жизнь, здоровье ‘я, достоинство и собственность судей и работников правоохранительных органов » (п. 13).

Постановление Пленума Верховного Суда Украины N 2 от 26 марта 1993 » О судебной практике по делам о преступлениях, эт ‘связанные с нарушениями режима отбывания наказания в местах лишение свободы » (п. 9).

Постановление Пленума Верховного Суда Украины N 15 от 26 декабря 2003 & ; quot; О судебной практике по делам о превышение власти или служебных полномочий » (п. 14).

Статья 194. Умышленное уничтожение или повреждение имущества

1. Умышленное уничтожение или повреждение чужого имущества, причинившее ущерб в крупных размерах, наказываются штрафом до пятидесяти не облагаемых

налогом минимумов доходов граждан, или исправительными работами на срок до двух лет, или лишением свободы на срок до трех лет.

или повлекшее гибель людей либо иные тяжкие последствия, наказывается лишением свободы на срок от трех до

Предметом данного преступления является частное, государственное или коллективное имущество, в том числе

такие материальные ценности, которые не могут быть похищены, например жилые дома, различные строения или

1. Объективная сторона преступления выражается в

действиях виновного, направленных на уничтожение или

повреждение чужого имущества.

Уничтожение имущества — это противоправное приведение имущества в полную непригодность относительно его целевого назначения. Вследствие уничтожения имущество перестает существовать или полностью утрачивает свою ценность.

Под утратой ценности имущества следует понимать случаи, когда оно не перестает существовать физически, но

становится непригодным для дальнейшего использования

(в цистерну с бензином налить воду и т.п.), либо такое

имущество не утрачивает свою ценность, но становится

недоступным для использования (ту же цистерну с бензином выбросить в море).

Под повреждением имущества понимается противоправное приведение его в частичную непригодность, в результате чего уменьшилось или ухудшилось качество такого имущества. В отличие от уничтожения, поврежденное имущество может быть восстановлено, но для этого

необходимы определенные затраты средств и времени (двигатель автомобиля, различные механизмы и т.д.).

Уничтожение или повреждение путей сообщения или

транспортных средств квалифицируется по ст. 277, имущества при массовых беспорядках — по ст.

массивов и других зеленых насаждений — по ст. 245, памятников истории и культуры — по ст. 298.

Под поджогом следует понимать уничтожение или повреждение имущества огнем в случаях, когда создается

угроза жизни и здоровью людей либо причинения значительного материального ущерба. Поэтому умышленное уничтожение или повреждение имущества огнем, которое не создавало такой угрозы (например, сожжение

имущества в печи), не может рассматриваться как квалифицирующий признак и несет ответственность по ч.1

Иной общеопасный способ — это любой способ уничтожения или повреждения имущества, вследствие которого

создается угроза для жизни и здоровья людей или причинения значительного материального ущерба.

Под человеческими жертвами понимается гибель хотя

бы одного человека.

Под иными тяжкими последствиями понимается причинение тяжких телесных повреждений одному или нескольким лицам, средней тяжести телесных повреждений

двум или более лицам либо причинение значительного

материального ущерба государственной, коллективной организации или частному лицу. Решая вопрос о том, является ли материальный ущерб особо крупным, учитывает430

ся не только стоимость, размер уничтоженного или поврежденного имущества в натуральном виде (масса, объем,

количество и т.п.), но и его значимость для хозяйства.

2. Субъективная сторона преступления характеризуется виной в форме прямого или косвенного умысла (лицо сознает общественную опасность своих действий, предвидит уничтожение либо повреждение имущества и желает или сознательно допускает наступление этих последствий.

Мотивы совершения преступления могут бы всевозможными: месть, ревность, хулиганские побуждения и т. п.

3. Субъектом умышленного уничтожения или повреждения чужого имущества, которое причинило тяжкие последствия, признается физическое вменяемое лицо с 14 лет,

6.9.3. Кваліфікація знищення або пошкодження чужого майна

Знищення або пошкодження чужого майна є досить поширеними злочинами, відповідальність за які передбачена статтями 194-196 КК.

Знищенням визнається повне зіпсування майна, приведення майна в такий стан, у якому його вже не можна використати за своїм призначенням через повну втрату господарсько-економічних властивостей і не можна поновити (спалення будівлі, загибель худоби, псування продуктів, отруєння напоїв і т.

Знищення або пошкодження чужого майна — це не тільки і не стільки фізичне його зруйнування, а головним чином знищення, ліквідація можливості для власника володіти майном, користуватися ним. Тому в деяких

2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та юдження державного і колективного майна шляхом підпалу 107^НаСЛ’ДОК п°РУшення правил пожежної безпеки» від 2 липня ‘о р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України-С. 312.

випадках майно може бути знищене і без його фізичного зіпсування (вилиття спирту в міську каналізацію, випущення з кліток на волю диких птахів чи тварин і т. ін )

Знищення лісового масиву означає втрату ним свого господарського, кліматичного або культурно-естетичного значення, внаслідок чого він назавжди або на тривалий час перестає існувати.

Пошкодженням майна називається така його зіпсованість, внаслідок якої зменшилася чи погіршилася його якість, цінність і воно тимчасово або частково не може використовуватись за своїм призначенням.

На відміну від знищеного пошкоджене майно може бути відновлене, але це потребує значних витрат коштів і часу. У тих випадках, коли для визначення ступеня втрати майна своєї цінності, потрібні спеціальні знання, проводиться відповідна експертиза.

Предметом знищення або пошкодження можуть бути машини, механізми, худоба, будівлі, продукти, сиробина, цінні папери та інші матеріальні об’єкти. Предметами злочинного знищення чи пошкодження майна не можуть бути документи, оскільки відповідальність за знищення чи пошкодження документів на майно передбачена спеціальною статтею КК — 357.

Зруйнування або пошкодження шляхів, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації також утворює окремий злочин, відповідальність за який передбачена ст. 277 КК. Відповідальність за пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів передбачена ст. 292 КК.

Зруйнування чи пошкодження майна (об’єктів), яке має важливе господарське чи оборонне значення, з метою ослаблення держави кваліфікується за ст. 113 КК як диверсія.

Знищення або пошкодження майна під час масових заворушеннях кваліфікується за ст. 294 КК.

Пошкодження захисних лісонасаджень, плодово-ягідних та інших насаджень кваліфікується за ст. 247 КК, знищення або пошкодження лісових масивів кваліфікується за ст. 245 КК, а незаконна порубка лісу — за ст. 246 КК.

Знищення або пошкодження майна, яке належить працівникові правоохоронного органу чи їхнім близьким родичам, кваліфікується за ст. 347 КК, а судді, народного засідателя чи присяжного — за ст. 378 КК.

Пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії

в’язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, шо входять до їх складу, кваліфікується за ст. 360 КК.

Знищення і зруйнування пам’яток історії і культури або природних об’єктів, є особливою історичною або культурною цінністю, кваліфікується за ст. 298 КК.

Знищення або пошкодження військового майна — зброї, боєприпасів, засобів пересування, військової техніки, іншого військового майна кваліфікується за ст. 411 КК.

Знищення чи пошкодження чужого майна, відповідальність за яке передбачена статтями 194-196 КК, може бути вчинене з різних спонукань — помсти, ревнощів, хуліганства тощо.

У деяких випадках знищення або пошкодження майна поєднано з розкраданням. Таке трапляється тоді, коли винна особа знищенням чи пошкодженням майна намагається приховати розкрадання. Всі ці дії утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються як розкрадання і знищення чи пошкодження майна за статтями 185-191 КК і ст. 194 КК.

Розкрадання і знищення чужого майна кваліфікуються за сукупністю злочинів лише тоді, коли знищено було інше, не викрадене майно. Якщо ж винна особа знищує те майно, яке вона викрала (як майнові докази), то її дії кваліфікуються тільки як розкрадання. Безпідставно були кваліфіковані за ч. 1 ст. 194 КК дії В. і О., які під час розбійного нападу на потерпілих пошкодили їхнє майно на суму 95 000 крб. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України у своїй ухвалі зазначила, що В. і О. били потерпілих не з метою пошкодити майно останніх, а в процесі розбійного нападу, спрямованого на заво-лодіння їхнім особистим майном. Таким чином, як зазначила колегія, пошкодження та знищення майна потерпілих є наслідком розбійного нападу на них і додаткової кваліфікації дії засуджених за ст.

Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за:

1) умисне знищення або пошкодження чужого майна (ст. 194 КК); 2) необережне знищення або пошкодження чужого майна (ст. 196 КК); 3) погрозу знищення або по-кодження чужого майна (ст. 195 КК).

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного r SI ^кРаїни ВІД 7 липня 1994 р. в справі В. і О. // Практика. —

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження чужого майна (ч. 2 ст. 194 КК) є:

знищення або пошкодження чужого майна спосо бом підпалу за умови, що цей підпал був загальнонебез- печним, тобто створював загрозу вогнем для інших май нових об’єктів. Знищення або пошкодження підпалом певної речі, наприклад автомобіля, далеко від будівель споруд, у полі не може вважатися кваліфікованим;

знищення або пошкодження майна іншим загально- небезпечним способом — вибухом, затопленням чи ін шими подібними діями, які створюють значну небезпеку для людей або предметів, крім тих, на які був спрямова ний злочин;

заподіяння знищенням чи пошкодженням майна майнової шкоди в особливо великих розмірах;

спричинення знищенням чи пошкодженням майна загибелі людей чи інших тяжких наслідків (загибелі хо ча б однієї особи, заподіяння тяжких тілесних ушкод жень кільком потерпілим, припинення роботи школи, лікарні, дитячої установи тощо).

Неправильно, наприклад, за ч. 2 ст. 194 КК були кваліфіковані дії М. Його було визнано винним у тому, що він у стані сп’яніння викрав автобус, що належав АТП. У дорозі він, умисно наїхавши на дерево, загальнонебез-печним способом пошкодив автобус, завдавши автопід-приємству збитків на суму 582 крб.

Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала таку кваліфікацію дій М. неправильною. Як було встановлено, в салоні автобуса і поблизу від нього людей не було. Той факт, що сам М. вирішив у такий спосіб заподіяти собі смерть, не може свідчити про те, що він хотів знищити державне майно загальнонебезпечним способом. Оскільки М., скеровуючи автобус на дерево, умисно пошкодив державне майно і заподіяв збитки на суму 582 крб., його дії належить кваліфікувати за ч. 1, а не за ч. 2 ст. 194 КК.

Умисне знищення або пошкодження чужого майна способом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, яке спричинило людські жертви (за умови необережної загибелі хоч би однієї особи; умисно заподіяна смерть за таких обставин утворює сукупність злочинів),

1 Постанова президії Кримського обласного суду від 22 травня 1984 р. у справі М. // Практика. — С. 72-73.

бо завдало особливо великої шкоди (зруйнування важли-ого об’єкта, заподіяння тілесних ушкоджень кільком потерпілим і т. ін.) кваліфікується за ч. 2 ст. 194 КК. До особливо великої шкоди внаслідок знищення або пошкоджен-я чужого майна належать, зокрема, виведення з ладу повністю або на тривалий час виробничих підприємств (окремих цехів, дільниць) та інших важливих споруд (гребель, систем водо- та енергопостачання, зв’язку тощо), загибель великої кількості худоби, спалення або пошкодження лісових масивів на значних площах або інше заподіяння матеріальних збитків у особливо великих розмірах.1 Іншими тяжкими наслідками є заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше потерпілим або заподіяння значної матеріальної шкоди державній, громадській організації або громадянам. При вирішенні питання про те, чи є матеріальні збитки значними або особливо великими, враховується не тільки вартість, розмір знищеного або пошкодженого майна у натуральному вигляді (вага, обсяг, кількість предметів), а і його значимість для народного господарства.

Кримінальна відповідальність за необережне знищення або пошкодження чужого майна настає тільки тоді, коли це спричинило: а) людські жертви — загибель хоч би однієї людини; б) інші тяжкі наслідки — значне руйнування важливих об’єктів, заподіяння особливо великої матеріальної шкоди, тяжких тілесних ушкоджень кільком потерпілим і т. ін.

За ст. 196 КК були кваліфіковані, зокрема, дії О., який на порушення правил безпеки в газовому господарстві у своїй квартирі, розташованій на другому поверсі восьми-квартирного будинку, самовільно намагався підключити до газової плити балон із зрідженим газом. Внаслідок несправності балона газ витік і згодом загорівся. Стався вибух, яким було пошкоджено державне майно на суму 3800 крб., а мешканцям будинку К., С., М. і В. заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

П. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 лип-976 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С.313-314

3 П. 6 цієї ж постанови // Там само- С. 313. Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 12 жовт-;9 р. у справі О. // Практика. — С. 73-74.

Ч2 ст 194 уголовного кодекса украины

Информ-бюро

Юридические практики

Наши партнеры

Надання якісних професійних послуг з перевірки, тестування та навчання персоналу. Наші спеціалісти мають достатній досвід практичної та наукової роботи, щоб гарантувати клієнтам високу якість та ефективність наданих послуг.

Библиотека — полезная информация

Поджог как общественно опасное деяние однозначно подпадает под категорию уголовных преступлений и, соответственно, влечет за собой уголовную ответственность. Так, согласно статье 194 УК умышленное уничтожение или повреждение чужого имущества, причинившее ущерб в крупных размерах, влечет за собой уголовную ответственность в виде штрафа, общественных, или исправительных работ, а также ограничения либо лишения свободы. То же деяние, совершенное путем поджога или причинившее имущественный ущерб в особо крупных размерах, наказывается лишением свободы на срок от трех до десяти лет. При этом не понятно, для квалификации деяний учитывается размер вреда или нет. Важна ли сумма ущерба?

Поджог как общественно опасное деяние однозначно подпадает под категорию уголовных преступлений и, соответственно, влечет за собой уголовную ответственность. Так, согласно статье 194 УК умышленное уничтожение или повреждение чужого имущества, причинившее ущерб в крупных размерах, влечет за собой уголовную ответственность в виде штрафа, общественных, или исправительных работ, а также ограничения либо лишения свободы. То же деяние, совершенное путем поджога или причинившее имущественный ущерб в особо крупных размерах, наказывается лишением свободы на срок от трех до десяти лет. При этом не понятно, для квалификации деяний учитывается размер вреда или нет. Важна ли сумма ущерба?

Учитывая специфику вопроса, участники юридического форума принялись активно обсуждать сложившуюся ситуацию. При возмещении ущерба стоимость сожженного имущества составляет до 100000 грн. Может ли это послужить отказом в возбуждении уголовного дела? На что можно сослаться при обжаловании постановления об отказе в возбуждении уголовного дела?

Позиция 1. Судебная практика по ч. 2 ст. 194 УК в основном свидетельствует о том, что размер ущерба не важен, так как для квалификации достаточно способа уничтожения имущества – поджог.

Позиция 2. Основой квалификации в ч. 1 ст. 194 УК берется именно умышленное деяние. При квалификации ч. 2 ст. 194 УК учитывается размер нанесенного ущерба. Поджог, взрыв или иной общеопасный способ – это способ совершения преступления. Следовательно, часть вторую применяют при нанесении или особо большого вреда, или совершении такого деяния путем поджога.

Мнение Ю&З: Уголовная ответственность за умышленное повреждение чужого имущества путем поджога, как уже указано, предусмотрена ч. 2 ст. 194 УК. Умышленное повреждение имущества путем поджога заключается в том, что основанием для уголовного дела является сам факт поджога, а не наличие ущерба в крупных размерах.

При этом следует обратить внимание на то, что крупный и особо крупный размеры ущерба являются квалификационными признаками, отягощающими совершение умышленного повреждения имущества.

Относительно судебной позиции стоит отметить то, что определение ВСУ «О причинении преступлением ущерба в крупных размерах», которое по своей правовой природе является судебным прецедентом, а соответственно, предусматривает обязательное применение, разъясняет некоторые моменты квалификации ч. 2 ст. 194 УК. Как вытекает из определения, ч. 2 ст. 194 УК квалифицируется как умышленное уничтожение чужого имущества, совершенное путем поджога, в то время как причинение вреда в крупных размерах является квалифицирующим признаком этого преступлением. Также ВСУ подтверждает указанное письмом «Обобщение практики рассмотрения судами дел о преступлениях против собственности», согласно которому крупный и особо крупный размеры ущерба определяются как обстоятельства, отягощающие совершение умышленной порчи имущества путем поджога.

Соответственно, если умышленное повреждение имущества было совершено путем поджога без причинения крупного вреда, такое преступное деяние квалифицируется по ч. 2 ст. 194 УК и, естественно, требует возбуждения уголовного дела.

Для возбуждения уголовного дела по факту поджога не требуется дополнительной квалификации преступления, так как умышленное уничтожение или повреждение имущества путем поджога и так образует квалифицированный состав этого преступления.

При этом присутствует возможность обжалования постановления об отказе в возбуждении уголовного дела, так как умышленное уничтожение или повреждение имущества путем поджога считается достаточным поводом и основанием для возбуждения данного дела.

Основанием для обжалования постановления об отказе в возбуждении уголовного дела должно стать приведение достаточных оснований для такого возбуждения, а именно: указание конкретного имущества, поврежденного вследствие поджога, факт повреждения имущества именно вследствие поджога, а также доказательства принадлежности имущества потерпевшему. Кроме того, следует учесть, что полный перечень поврежденного имущества, его стоимость и всех лиц, причастных к совершению данного преступления, можно установить только при проведении следственных действий, которые невозможно провести без возбуждения уголовного дела.

В соответствии со статьей 94 УПК заявление предприятий, учреждений, организаций или их должностных лиц, основанное на достаточных данных, указывающих на признаки преступления, является законным поводом для возбуждения уголовного дела. Факт совершения такого общественно опасного деяния, как порча имущества путем поджога, уже считается достаточным основанием для возбуждения уголовного дела. Исходя из того, что постановление об отказе в возбуждении уголовного дела считается вынесенным с нарушением требований уголовно-процессуального закона, оно должно подлежать отмене.

Уголовная ответственность за умышленное повреждение чужого имущества путем поджога предусмотрена ч. 2 ст. 194 УК. При этом следует обратить внимание на то, что крупный и особо крупный размеры ущерба являются квалификационными признаками, отягощающими совершение умышленного повреждения имущества. Соответственно, если умышленное повреждение имущества было совершено путем поджога без причинения крупного вреда, такое преступное деяние квалифицируется по ч. 2 ст. 194 УК и, естественно, требует возбуждения уголовного дела.

Ч2 ст 194 уголовного кодекса украины

1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності. Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров’я людини.

2. Предметом злочину може бути будь-яке майно як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. Тобто, коли такий вид майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або знищення чи пошкодження майна є способом вчинення більш тяжкого злочину (наприклад, статті 113, 1941, 252, 258, 292, 298, 338, 347, 352, 357, 360, 378, 399, 411). Поняття «майно» у диспозиції ст. 194 має дещо інше значення, ніж у диспозиціях статей 185 — 187, 189 — 191. Про особливості майна як предмета злочину, передбаченого статтями 194 — 196, див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

У багатьох випадках за знищення (зруйнування), пошкодження (зіпсуття) певних видів майна передбачено адміністративну відповідальність (це має місце, зокрема, у випадках, передбачених статтями 461, 56, 57, 61, 65, 651, 66, 72, 1032, 109, 111, 114, 115, 1162, 117, 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.), що часто створює складнощі у правовій оцінці вчиненого. У разі конкуренції ст. 194 і відповідної норми Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р., яка передбачає відповідальність за умисне знищення (зруйнування), пошкодження (зіпсуття) майна, слід керуватися правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.

Предметом знищення чи пошкодження у злочині, передбаченому ст. 194, може бути тільки чуже майно. Про поняття чужого майна див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Для кваліфікації діяння за ст. 194 не має значення, кому саме і за правом якої форми власності (державної, колективної, приватної тощо) належить майно, яке є предметом знищення чи пошкодження. Знищення чи пошкодження власного майна, у т. ч. майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочину.

Знищення або пошкодження особою майна, яке було предметом вчиненого нею викрадення, кваліфікується тільки як викрадення. Кваліфікація дій винної особи за сукупністю злочинів, які полягають у викраденні майна, і злочинів, які полягають у його умисному знищенні чи пошкодженні, можлива лише у разі їх реальної сукупності (наприклад, це може мати місце у разі, коли знищення чи пошкодження майна є способом готування до його викрадення, або коли викрадення майна супроводжується знищенням чи пошкодженням майна, яке є частиною того майна, що викрадається).

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причиновим зв’язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194. Використання майна за його призначенням, що призвело до припинення його існування (наприклад, спалення палива), не може розглядатися як спосіб його знищення чи пошкодження, а тому не утворює складу розглядуваного злочину. За наявності для того підстав зазначені діяння можуть розглядатися як привласнення чи розтрата такого майна.

Якщо знищення чи пошкодження майна є ознакою іншого злочину, то такі дії, за загальним правилом, кваліфікуються за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Додатково кваліфікувати їх ще й за ст. 194 необхідно лише у випадках, якщо зазначені дії вчинювались способом чи спричинили суспільно небезпечні наслідки, які не враховані у статті, що передбачає відповідальність за такий злочин. Такою (за ч. 2 ст. 355 та ч. 2 ст. 194), наприклад, має бути правова оцінка дій, які виразились у примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, поєднаному з пошкодженням чи знищенням майна шляхом вибуху, підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом.

Термінологічна конструкція «знищення або пошкодження» передбачає як вчинення певного роду діяння, так і настання відповідних суспільно небезпечних наслідків. При цьому наслідки мають головне значення, оскільки саме з ними закон пов’язує момент закінчення злочину.

Знищення майна — це доведення майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан.

У випадках, коли для вирішення питання про те, чи втрачено внаслідок вчиненого діяння можливість використання майна за цільовим призначенням або наскільки зменшилась його цінність, потрібні спеціальні знання, необхідно призначати відповідну експертизу.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194, є матеріальним. Обов’язковими ознаками його об’єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шкоди і причиновий зв’язок між діянням та заподіяною шкодою.

Шкода у великих розмірах — ознака, яка стосовно умисного знищення або пошкодження майна раніше була оціночною і визначалася у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи (вартості майна, обсягу, кількості предметів, значущості його для власника, матеріального становища потерпілого тощо). Після внесення згідно із Законом N 270-VI від 15 квітня 2008 р. змін до пункту 3 примітки до ст. 185 зміст цієї ознаки визначено законодавчо — шкода у великому розмірі у складі умисного знищення або пошкодження майна може бути визнана тоді, коли цим злочином спричинено матеріальні збитки на суму, яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Визначення розміру шкоди знищеного чи пошкодженого майна окремих видів здійснюється за таксами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами. В окремих випадках розмір шкоди може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. При визначенні розміру шкоди враховуються лише реальні матеріальні збитки. Упущена вигода до уваги братися не повинна.

На відміну від злочину, передбаченого ст. 194, умисне знищення чи пошкодження окремих спеціальних видів майна утворює склад відповідного злочину незалежно від розміру заподіяної такими діями шкоди (наприклад, це стосується Державного Прапора України та Державного Герба України (ст. 338), офіційних документів, штампів та печаток (ст. 357), майна службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, судді, народного засідателя, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів (статті 352, 378, 399), військового майна (ст. 411).

Цей злочин є закінченим з моменту, коли чуже майно пошкоджено або знищено і шкода від цього є великою.

4. Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного (ч. 1 ст. 194) або 14-річного (ч. 2 ст. 194) віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода.

У разі знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити чи пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім майна, на яке вчинюється посягання, або може і повинен це передбачати.

Стосовно таких наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки, психічне ставлення винної особи характеризується необережною формою вини. У тих випадках, коли внаслідок умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом потерпілому з необережності було заподіяно смерть, вчинене слід кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 194. Якщо ж винний передбачав і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, його дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194 і відповідною частиною ст. 115.

Мотив і мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, але їх встановлення є важливим у плані відмежування його від інших злочинів, вчинення яких може супроводжуватись знищенням чи пошкодженням чужого майна. Це, зокрема, стосується таких злочинів, як диверсія (ст. 113), вимагання (ст. 189), терористичний акт (ст. 258), масові заворушення (ст. 294).

Якщо винний знищує чи пошкоджує спеціальний вид майна, відповідальність за знищення чи пошкодження якого передбачена окремою статтею КК, вважаючи при цьому, що він посягає на майно не спеціального виду, його дії слід кваліфікувати за спрямованістю умислу — як замах на умисне знищення чи пошкодження чужого майна (за статтями 15 і 194). Якщо ж винний вважає, що ним знищується чи пошкоджується майно спеціального виду, яке перебуває під спеціальною охороною кримінального закону, а насправді воно таким не є, відповідальність настає за замах на знищення чи пошкодження спеціального виду чужого майна.

6. Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах; 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Про поняття підпал і вибух див. коментар до ст. 113.

Умисним знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу є знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли створюється загроза життю чи здоров’ю людей або загроза заподіяння значних матеріальних збитків (коли такий підпал є загальнонебезпечним). Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, яке не створювало такої загрози (наприклад, спалення у печі), не може розглядатися як кваліфікуюча цей злочин ознака і тягне відповідальність за ч. 1 ст. 194.

Якщо внаслідок підпалу чи дій, спрямованих на його вчинення, майно не було знищено чи пошкоджено з причин, що не залежали від волі винного, вчинене повинно розглядатися як замах на знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

Під іншим загальнонебезпечним способом розуміється будь-який інший, крім підпалу та вибуху, спосіб знищення або пошкодження майна, внаслідок якого створюється небезпека життю чи здоров’ю багатьох людей, заподіяння шкоди багатьом матеріальним об’єктам тощо (затоплення, поміщення у воду дроту високовольтної лінії електропередач, застосування сильнодіючої отрути для отруєння домашніх тварин, забруднення парку, пляжу чи іншої місцевості небезпечними відходами, організація катастрофи тощо). Загальнонебезпечність способу знищення чи пошкодження майна визначається з урахуванням факту створення небезпеки для життя чи здоров’я громадян, властивостей майна, якому заподіюється шкода, засобів знищення чи пошкодження, місця вчинення діяння.

Відповідно до пункту 4 примітки до ст. 185 майнова шкода в особливо великих розмірах у складі умисного знищення або пошкодження майна має місце у разі, коли такими діями заподіяно майнову шкоду на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

До умисного знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей, належать випадки вчинення такого діяння, внаслідок якого сталася смерть двох чи більше осіб.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, зокрема, смерть однієї людини, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, залишення людей без житла або засобів до існування, виведення з ладу повністю або на тривалий час важливих споруд, техніки, тривале припинення або дезорганізацію роботи підприємства, установи, організації тощо. Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими наслідками, вирішується у кожному конкретному випадку стосовно конкретних обставин справи.

Оскільки таке поняття, як «тяжкі наслідки», застосовується у багатьох основних та у кваліфікованих складах злочинів, то під час кваліфікації злочину за ст. 194 слід ретельно досліджувати питання про відмежування цього злочину від інших, суміжних з ним за ознаками об’єктивної сторони, та про необхідність кваліфікації за сукупністю.

7. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, поєднане з викраденням, коли знищення чи пошкодження майна, наприклад, є способом готування до викрадення іншого (пошкоджуються двері чи стіна приміщення, розбивається скло автомобіля, пошкоджуються засоби системи сигналізації), або здійснюється з метою знешкодити докази вчиненого викрадення, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — як корисливий злочин проти власності (залежно від способу) і злочин, передбачений ст. 194. Якщо ж особа знищує раніше викрадене нею майно, ці дії кваліфікуються тільки як викрадення, оскільки на момент знищення такого майна вона, хоча й незаконно, але вже здійснює володіння ним.

Вчинення цього діяння в процесі вимагання охоплюється відповідною частиною ст. 189. Додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194 воно потребує лише у випадку, коли знищення чи пошкодження майна було здійснене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

8. Умисне знищення чи пошкодження чужого майна без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 194), здійснене при перевищенні влади або службових повноважень, кваліфікується за відповідною частиною ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 194 не потребує.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 4 від 2 липня 1976 р. «Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки» (пункти 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 8 від 26 червня 1992 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (п. 13).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 26 березня 1993 р. «Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі» (п. 9).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 15 від 26 грудня 2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» (п. 14).

Закладка Постоянная ссылка.

Комментарии запрещены.